1949 р.н., професор
Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, радіофізичний факультет у 1971 р. У 1979 р. захистив кандидатську дисертацію “Параметричне перетворення оптичних полів в кристалах та парах лужних металів” (науковий керівник проф. Стрижевський В.Л.), в 1998 р. – докторську дисертацію “Нестаціонарні оптичні поля та процеси їх взаємодії з конденсованою речовиною” (спеціальність – „оптика, лазерна фізика”). Працював у НДІ “Квант” у 1971-80 рр. В університеті працює з 1981 р.: старшим науковим співробітником НДЧ КДУ ім. Т.Г.Шевченка (1981-93 рр.) , доцентом (1994-2001 рр.), професором кафедри електрофізики (з 2001 р.), член Координаційної ради факультету (з 2020 р.). Читає нормативний курс для студентів 3 курсу “Атомна фізика”, спецкурси “Оптика лазерних систем”, “Фізика екосфери”. Бере участь у розвитку практикуму з атомної фізики . Напрями наукових досліджень: оптика надкоротких імпульсів, інфрачервона спектроскопія нанопористих середовищ, нелінійна оптика кристалів, оптика гетеронаноструктур, квантова теорія дифракції, переформулювання рівнянь квантової механіки (КМ), однофотонні властивості квантових полів.
Основні одержані наукові результати:
- Побудовано абераційно-дифракційну теорію параметричного перетворення зображень у кристалах з квадратичною нелінійністю.
- Разом зі Стрижевським В.Л. і Амеровим А.К. запропоновано механізм нерівноважного випромінювання плазми лазерного пробою для пояснення явища генерації пікосекундного спектрального континуума.
- Розроблено методику представлення розв`язків рівнянь Максвелла поза квазімонохроматичного наближення.
- Одержано квантовий критерій класичності оптичних імпульсів надкороткої тривалості.
- Побудовано полімерну модель адсорбційних центрів, розташованих на поверхні пористого кремнезему.
- Запропоновано теорію дифракції як процесу квантового розсіяння, систему рівнянь КМ для функції дії і густини імовірності.
- Розроблено методику “ time-domain “ спектроскопії для оптичних імпульсів надкороткої тривалості.
- Запропоновано методику представлення локалізованих квантових станів фотонів з використанням ряду елементарних хвильових пакетів.
Овечко В.С. є автором більше 130 публікацій, 5 методичних розробок, зокрема: «Атомна фізика. Фізичний практикум», ВПЦ «Київський університет», 2005 (разом з Харченко Н.П.), «Фізика атомів і атомних структур», ВПЦ «Київський університет», 2006 (разом з Шекою Д.І.), „Атомна і ядерна фізика у прикладах та запитаннях», ВПЦ „Київський університет”, 2011 (разом з Висоцьким В.І. та інш.), 12 авторських свідоцтв та винаходів.
Повернутись на сторінку: “Склад кафедри”
Повернутись на сторінку: “К-Т“